Вікова казка Якова

В одному маленькому містечку, серед зеленої природи та яскравих кольорових будиночків, жив старенький чоловік на ім’я Яків. Йому було цілих сто років, і він мав дуже цікаве, сповнене пригод життя. Яків жив в невеличкому, затишному будинку з великими вікнами, що виходили на квітучий сад. Кожного вечора, коли сонце пірнало за горизонт, Яків сідає на свою стареньку лавочку та чекав на свою маленьку внучку Софійку.

Софійка, з великими карими очима та золотистими кучерявими волоссям, завжди приходила з нетерпінням, аби вислухати дідусеві історії. Вона знала, що кожна історія, яку розповідав її дідусь, була справжньою пригодою. Одного вечора, коли вечірнє сонце заливало їхній сад золотим світлом, дідусь рішуче сказав:

— Сьогодні я розповім тобі про моє найперше велике пригода.

Софійка вмостилася поряд і з нетерпінням запитала:
— Що це була за пригода, дідусю?

— Це була подорож до далекого царства, де живуть дракони! — почав Яків.

Він розповів, як у своїй молодості, коли йому було лише двадцять років, він вирушив у подорож до лісу зі своїм кращим другом Петром. Вони чули легенди про драконів, які охороняли скарби, і вирішили знайти їх. Яків та Петро пройшли через густі ліси та гірські долини, поки не натрапили на печеру, приховану густими деревами.

— Коли ми зайшли в печеру, ми зупинилися. Всередині її було темно, а звуки, які лунали, були жахливими. Ми побачили величезного дракона, який спав на купі золотих монет. Ми з Петром почали обережно відступати, але раптом дракон прокинувся! — Яків задихнувся від excitement.

— Що сталося далі? — запитала Софійка, захоплено слухаючи.

— Дракон підняв голову і глянув на нас, та замість того, щоб нас з’їсти, він заговорив! Він сказав, що шукає друзів, і що йому дуже нудно охороняти свої скарби. — Яків засміявся. — Ми стали друзями з драконом на ім’я Золотий. Він запросив нас до свого царства, де було безліч неймовірних істот!…